Структура застіль.

            В переважній більшості на весіллі в Тернополі присутні два застілля, але бувають і винятки, як то три, або й чотири застілля. Застілля, як правило тривають довго (до двох годин) і насичені великою кількістю різних страв. Тривають   гуляння   переважно довго, десь до 3 чи 4 години ночі. Особливим є те, що після останнього застілля, перед церемонією знімання вельона, має місце повноцінний танцювальний захід на 2-3 години   з конкурсами .

Музичний репертуар.

            Музичний репертуар на Тернопільському весіллі приємно відрізняється традиційною українською   весільною музикою. На відсотків 90 він складається з вальсів і польок і, що характерно, під цю музику танцюють усі, і старші і молодь. Сучасний український чи, тим більше, російський репертуар, складає не більше 10 відсотків музики і є скоріше винятком. Позитивним моментом музичних гуртів Тернопілля є індивідуальний почерк. Кожен гурт, котрий себе поважає, має в репертуарі авторські пісні. Це вважається правилом хорошого тону   і виконують   хоча б у „мінусовці”.

Звичаєві особливості.

            Великих відмінностей у звичаях немає, але є певні особливості.

Так наприклад   на Лановеччині   (це   Північна сторона   Тернопільщини),молодих зустрічають не батьки   а   хресні   батьки. Молодята   перед   застіллям    зі   всіма   гостями частуються прикладаючи   чарку до губ або   це   називається дарування.  

            Захід за стіл. Коли молоді уже приїхали до ресторану і гості виконали свій обов'язок і вручили свої подарунки, мами вишитим рушником перев'язують молодим руки і, тримаючи кожна за окремий край рушника, заводять молодих за стіл.

            Знімання вельона. Коли настає час знімати вельон — до кола стають і незаміжні дівчата і неодружені хлопці. По центру кола стоїть стілець, на ньому обов'язковий атрибут — подушка. Наречений сідає на стілець з подушкою, а   старший   дружба танцює з нареченою. Наречений, не відриваючи п'ятої точки від стільця, ловить наречену. Дружба з нареченою стараються від нього втекти. Звичайно, це має символічний характер. Коли, нарешті полювання на наречену успішно завершено, наречений садить наречену собі на коліна. Фату знімає свекруха. Наречена традиційно тричі не дається, поки свекруха не зробить їй гарного подарунка. Обов'язково, перед тим, як зав'язати хустину, свекруха кладе у волосся нареченій грошову купюру — чим більшу — тим більш бажаною для неї є невістка. Після цього наречена перетанцьовує з родиною нареченого і дарує їм подарунки. Після танця подяки   родині   нареченого   та вручення   подарунків(бабусі, дідусеві, батькам, братам, сестрам, племінникам)    перетанцьовує з дружками та незаміжніми дівчатами, за дівчатами   до танцю з нареченою   беруться   неодружені   хлопці   яким   ставлять фату   на   плече. Наречений весь цей час сидить на стільчику на подушці і чекає своєї черги. Останнім наречена танцює з нареченим. Вона бере в руки вельон і закриває ним очі та обличчя нареченого і так з ним танцює   тим   вона   відвертає   його   погляд   на   всіх   дівчат,жінок. Після чого наречена кидає вельон (або   весільний   букет) серед неодружених дівчат, а наречений   знімає з ноги    своєї   нареченої весільну   підв’язку   яку кидає неодруженим   хлопцям,так   як   це   символізує хто   піймає , то   скоріш за   всіх   наступний   вийде   заміж   або   одружиться . Завершується весілля співанням   “Многая літа”. Після цього, як правило, всі гості збираються і йдуть додому   з   солодкими гостинцями   від   молодих .