* * *
За вікном зима, а на серці літо,
Бо лиш твоїм коханням я завжди зігріта.

* * *
Хотіла багато написати,
Хотіла, але не буду!
Одне я тільки напишу!
Люблю і не забуду!

* * *
Я попросила у Бога дерево — Він дав ліс,
Я попросила у Бога квіточку — Він дав сад,
Я попросила у Бога річку — Він дав море,
Я попросила у Бога ангела — Він мені дав ТЕБЕ.

* * *
Скільки віршів про кохання,
Скільки слів чарівних,
Скільки хвилин бажання,
Скільки ноток сумних,
Скільки зірок на небі,
Скільки роси на траві,
Так я тебе кохаю
Одного на всій Землі!

* * *
Коли зустрілись ми з тобою,
Буяла осінь золота.
Я підійшла до тебе
І в серці розцвіла весна.
Твоя усмішка, очі, губи —
Все це веде мене до згуби.
Кохання серце так тривожить,
Твоя краса мене ворожить
І як не бачу я тебе
Усе на світі не живе.
Послухай ти моє прохання:
Не покидай мене, КОХАННЯ!

* * *
Пробач за те, що я змовчала.
За те, що плакала в душі.
Пробач мені, що я кохала,
За те, що вірила тобі.
Пробач за те, що я любила,
За те, що мрією жила.
Пробач мені, що не зуміла
Тебе забути, як вона.
Пробач за те, що довіряла,
За те, що мучилась не раз.
Пробач мені, що не сказала,
Що я кохаю довгий час.
Пробач за те, що я сумую,
За те, що в серці бережу.
Пробач мені, що гірко плачу.
Пробач за те, що я люблю.
Люблю тебе, як риба воду,
Люблю тебе, як зайчик ліс,
Люблю тебе, як птах свободу,
І посмішка твоя не надоїсть!

* * *
Як промінь сонця у вікні,
Ти показав дорогу в рай.
Спокійно стало на душі,
Вже відійшов від мене край.
Ти виплеснув на волю почуття,
Які до цього глибоко ховались.
Ти вмить змінив моє життя,
З яким уже давно загралась.
Ти вічність віднайшов в мені,
Ти вивільнив забутий розум,
Дав руку стомленій мені,
Не дав померти від морозу.
Ти дав мені надію в майбуття,
Штовхнув мене на правильні діяння,
Не дав поринути у забуття,
І загубитись у вигнанні.
Ти зрозумів мене, один...
Дозволив тут знайти себе,
Позбутися від болі і причин,
Що не пускали з рук мене.
Ти дав здійснитись моїм мріям,
Ти показав красу в мені.
За все це дякую тобі я,
Ти став для мене сонцем у пітьмі.

* * *
Сьогодні дощ, а завтра завірюха,
Сьогодні кохання, а завтра розлука.
Сьогодні ти любиш, а завтра забудеш,
Можливо, ти зараз вже іншу голубиш...
Давно я вже знаю — кохання не казка,
Та все ж таки всюди шукаю ту ласку.
Ти той, яких одиниці на світі,
Без тебе я просто не можу прожити.
В твої почуття я давно вже не вірю —
Любов замела снігові заметілі
Ну що ж, я пішла і двері закрила
Та знай: я люблю і завжди любила...

* * *
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон,
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

* * *
В серці спокою нема!
І душа чомусь сумна!
Це тебе вона шука!
Бо без тебе не жива!

* * *
Начебто місяць всміхнувся,
Палко цілує зорю,
Начебто небо вечірнє
Ніжно обійме землю;
Тихо шепочуть дерева,
Вітер танок свій веде,
Десь у цім зорянім небі
Я відшукаю тебе.
Знайду, захоплю в обійми,
Стану зорею і сном,
Ти найдорожчий, єдиний,
Візьмеш це світло в полон;
Начебто місяць всміхнувся,
Так серце моє — твоє,
Начебто небо вечірнє,
Так — ти кохаєш мене.

* * *
В цей день святковий
Тобі дарую
Своє кохання,
Свою любов я,
Свою я ніжність
Віддам тобі я,
Мій любий муже,
Мій милий друже.

* * *
Серед хлопців ти один
Лиш для мене є,
Що коханням запалив
Серденько моє.
Щоб щастило у житті
Я тобі бажаю,
Море друзів, гараздів,
Радості без краю.

* * *
Соколе мій ясний,
Рицарю прекрасний,
Лиш від тебе маю я
Так багато щастя.
Ти підтримаєш в житті,
Слово шепнеш в тиші,
Поважають тебе всі,
Я ж кохаю ніжно.

* * *
Щоб щастило у житті,
Я тобі бажаю,
Шанували люди всі,
Я тобі бажаю
Щоб любили діточки,
Я тобі бажаю,
Хоч летять твої роки —
Я тебе кохаю!

* * *
Сильний і добрий,
Мужній і ніжний,
Завжди привітний,
Будь мій коханий,
Хай твоє серденько
В радості квітне,
Щоб ми з тобою
Лиш щастя зазнали.

* * *
Якщо кохаєш ти мене, то докажи свою любов,
Ти до небес неси її,
Ну докажи, що любиш знов.
Кохатись хочу в пелюстках кохання,
Світанок хочу у зірках,
А чи можливе це моє бажання —
Провести ніч в спокусі і гріхах?
Десь заблукати в мережеві цілунків,
Забутись від ласкавих рук.
Мені не треба дорогих дарунків,
Лиш чути твого серця стук ...

* * *
Я закричу на цілий світ,
Я всіх людей переконаю,
Що найпалкіше в цьому світі
Одного лиш тебе кохаю.

* * *
Солодкий щем твого цілунку
Я відчуваю на устах,
Ти, наче вільний гордий птах,
Несеш мені п'янкого трунку.
Лиш гаразди ти май від долі,
Врожайним був аби твій лан,
В житті будь не слуга, а пан,
Живи, як птах стрімкий, на волі.

* * *