Часто трапляється, що наречені та батьки в
передвесільних клопотах геть-чисто забувають розпитати в бувалих як правильно
організувати урочисту частину весільної забави. Особливо часто це трапляється,
коли батьки видають заміж чи женять першого сина чи дочку. В цьому пораднику ми
намагатимемось допомогти вам розібратися із весільними звичаями та традиціями і
дати найголовніші, на наш погляд поради, перевірені досвідом.
Кожна наречена мріє, щоб на весіллі була хороша
погода. Щоб задобрити небесну канцелярію, здавна радять шанобливо ставитися до
домашніх улюбленців, особливо котів. На Радехівщині є навіть звичай, що в
передвесільний тиждень молода кланяється всім котам, яких тільки зустріне. Але
навіть, якщо ви не переносите на дух котів, у вас є ще один шанс: в ніч перед
весіллям поставте своє весільне взуття на підвіконня носками на двір. Кажуть,
допомагає.
Благословення в хаті молодого.
Перед виходом з батьківської хати наречений
просить благословення. В основному благословляють тільки батьки, хоча в деяких
районах Львівщини молодий кланяється також сестрам братам, дідусям з бабцями, а
то й сусідам. Є дуже багато різновидів поклону, однак найчастіше молодий
кланяється тільки батькам, які стоять чи сидять з іконою або хлібом – залежно
від регіону та традиції в родині. Наречений, вклонившись та попросивши
благословення цілує спочатку ікону чи хліб, а потім батьків і так тричі.
Спочатку молодий просить благословення в батька, а потім в матері. Якщо крім
батьків благословляють інші родичі, то вклонившись матері наречений кланяється
дідам, бабцям, братам, сестрам, а тоді вже дальшій родині. Батьки ж
благословивши словами роблять іконою чи хлібом символ хреста.
Після благословення свашки (обов’язково незаміжні
дівчата) виводять молодого на вулицю. Свашок є дві і саме вони супроводжують
нареченого до брами молодої. В Радехівському районі є ще й сватки, які
супроводжують молоду, коли вона виходить назустріч молодому, але зазвичай
молода виходить з дружками. На подвір’ї чи перед під’їздом мама нареченого
окроплює свяченою водою кропилом, зробленим з мирти спочатку нареченого, потім
гостей та машини, в яких молодий та весь його почт поїде викуповувати молоду.
Кроплячи, мама обходить всю весільну громаду тричі за рухом сонця. Після цього
свячену воду, що лишилася лють молодому під ноги. Дуже рідко нею виливають
доріжку до брами чи авто. Тарілку, в якій була свячена вода, розбивають об
поріг. Тоді попереду машина молодого зі свашками, а за ними і весь супровід
їдуть до молодої. Дружби, в основному їдуть в машині зі старостою, старостиною
та короваєм, оскільки саме вони стануть основними представниками молодого в
торгах за наречену.
“Брама”, “рогачка”, “шлябант”.
Так, в основному називають процес викупу
нареченої. Назва походить від того, що дорогу перед під’їздом до нареченої
перегороджують столом, на якому обов’язково має бути ікона, пляшка горілки,
хліб, м’ясне та солодке. Браму ставлять, в основному, хлопці, які живуть на
вулиці чи в будинку молодої, далекі друзі чи однолітки нареченої, які не є
запрошеними на весілля. Хоча дуже часто в цьому дійстві беруть участь і брати
та родичі молодої і запрошена молодь. Колись з боку нареченої були тільки
хлопці, які й намагалися не відпустити дівчину, але тепер цей обряд чисто
символічний. До речі про суму викупу та інші особливості варто поговорити
заздалегідь, щоб жартівливе дійство не переросло в справжні образи, а то й
бійку. Бувалі кажуть, що траплялося й таке, що через непорозуміння на брамі
зривалося весілля. Отже, варто знати, наскільки сприйматимуться ваші
жарти. Дуже важливо вчасно відчути, щоб
не перегнути палку. На Волині є звичай, який часто використовують і у Львові.
Якщо будь-хто привітався за руку з протилежних сторін – торг вирішено і браму
забирають. Отож, якщо ви стоїте з боку молодої, а по той бік стола ваш кращий
друг, з яким ви вчора пили на парубочому вечорі, - не поспішайте до палких
привітів, бо за молоду можете не взяти ні пляшки. Тоді варто ховатися подалі
від розлючених запорожців. Часто на брамі замість горілки можуть подати воду.
Тому вміст кожної пляшку, як би надійно закритою вона не виглядала варто не
лише понюхати, а й скуштувати.
Традиційно в Україні грошової одиницею для викупу
молодої була горілка, хоча в деяких районах просять ще й гроші, але це
запозичений звичай і появився лише з радянською окупацією. Зазвичай ставлять по
пляшці горілки на кожен край стола і пляшку посередині. Кількість може бути
збільшена, тому в багажнику варто мати принаймні ящик горілки. Також варто
запастися на той випадок, якщо поставлять ще браму десь посередині чи напочатку
вулиці. Таке трапляється вкрай рідко, але буває.
Молодий в торгах участі не бере. З його боку
торгуються дружби та старости, а допомагає вся решта громада. Процес торгу
супроводжується куштуванням горілки з обох боків. Традиційно спочатку куштують
з пляшки, що була на столі, тобто з молодої сторони. Потім дружба приносить
кілька пляшок горілки, з одної з яких й беруть пробу. Кожна сторона намагається
якомога легше сприйняти міцний напій опонента, аби показати, що градус слабенький.
При цьому часто не закусують (мовляв, нема після чого). Інколи для того, щоб
показати, що горілка справді не розбавлена, дружби наливають дегустатору
молодої в склянку, а собі в келих-наперсток. Коли ж опоненти кажуть, що це не
чесно, дружби відповідають, що домовлялися скуштувати по келиху горілки, а ось
по якому ніхто не говорив, а від налитого на брамі відмовлятися не можна.
Часто з боку молодої виводять підставну молоду чи
“молодуху”. Основним її атрибутом є величезний живіт з подушки та лялька на
руках. Дуже часто в молодух перевдягають чоловіків. Так веселіше. Цей обряд
походить з тих часів, коли наречену реально викуповували, а молодята
часто-густо й не зналися, особливо, якщо одружувалися з розрахунку. Вважають,
що молодому в ті часи справді могли підсунути, наприклад, не надто вродливу
старшу сестру нареченої, яка засиділася в дівках.
Коли вже нарешті сторони домовляються і забирають
з-посеред дороги стіл, виходить молода. Тут теж відбувається своєрідний торг:
хто до кого ближче підійде. Наречений намагається виманити майбутню дружину за
браму, а наречена навпаки – притягнути нареченого якомога ближче до двору чи
під’їзду. Хто кого більше переманить на свій бік – той і керуватиме в сім’ї. Нарешті, коли вже молодята на відстані
кількох кроків, наречена спочатку тричі кланяється молодому, а потім він – їй.
Молода причіпляє майбутньому чоловікові ще на ліву сторону бутоньєрку.
Поклін в хаті молодої.
Після брами молода запрошує всіх до хати. Бажано, щоб не було тісно, до хати йти тільки батькам, старостам, дружбам та най-найближчим родичам молодого. В хаті молодята просять тричі благословення в обох батьків та родичів. Тут вже кланяються усім присутнім. Батькам та найближчим по три рази, всім решту можна й по разу, оскільки це дуже втомлює, особливо в спеку. Молодята просять благословення порізно. Після цього обряду молоді виходять в двір чи біля під’їзду. Тепер вже мама молодої теж окроплює молодят та гостей свяченою водою, а батько посипає цукерками, перемішаними з зерном та копійками. При цьому наречені стоять поокремо: він – з дружками, вона – з дружбами. Виходячи з подвір’я, молодята тричі кланяються гостям та сусідам. При цьому варто врахувати, щоб присутні стояли перед молодятами. Якщо ж вони розташувалися, наприклад півколом, доцільно вклонитися лівому, правому крилу та посередині. До шлюбу молодята теж їдуть порізно. Спочатку йдуть старости з хлібом, за ними наречена з дружбами, далі наречений з дружками, а потім всі гості.
Реєстрація шлюбу.
На реєстрацію варто приїхати заздалегідь на хвилин 10-15, щоб не
пропустити своєї черги, бо потім доведеться чекати. Особливо це втомлює в
липні-серпні, коли найбільше весіль та інколи молодятам доводиться по півгодини
стояти просто неба під палючим сонцем. З макіяжу молодої, буває, залишаються лише
кольорові розводи, особливо, якщо вона захоче (і таке бувало) стерти рукою піт.
В РАЦС потрібно взяти бокал (один на двох) та пляшку шампанського. Не варто
брати дороге чи особливе шампанське, оскільки нема гарантії, що саме з вашої
пляшки вам наллють – черга ж рухається шаленим темпом і пляшки ніхто не
підписує. Також не забудьте взяти обручки та весільний рушник. При собі варто
мати принаймні сто гривень на різні додаткові витрати. Сама процедура
цивільного шлюбу триває близько семи хвилин – і ви вже виходите з іншого боку
зі свіжими печатками в паспортах та новим документом – одним на двох. Робите
знимку на пам’ять, випускаєте голубів, якщо не пошкодуєте 20 гривень. Тепер ви
офіційно чоловік та дружина. Однак за традицією до церкви молодята ще їдуть в
різних машинах.
Вінчання. Щодо черг, - тут простіше, оскільки церков багато, а РАЦС – один.
Проте, якщо ви вирішили обвінчатися в якійсь із найбільших центральних церков –
то теж, можливо, доведеться почекати, оскільки церковний шлюб триває як мінімум
20 хвилин. Але радимо таки обирати невеличку церковцю десь на околиці. Там хоч
і шику не стільки, зате черг нема і сама церемонія шлюбу відбувається набагато
душевніше, оскільки ви в священика не одні з..., а можливо, й єдині в цей день.
Однак захоплюватися тривалим шлюбом теж не варто, особливо в гярячу пору,
оскільки бували неодноразові випадки, що наречена мліла. Тому ще перед
вінчанням домовтеся з священником скільки триватиме церемонія. З церкви
молодята виходять вже разом. Наречена перечіпляє бутоньєрку своєму законному
чоловікові на правий бік. Ось тепер він вже серйозний одружений чоловік – табу,
але й нова спокуса дівчат. Потім молодята з’їдають одну цукерку на двох і
кидають солодощі гостям на потіху дітям та бабцям, які теж намагаються спіймати
цукерку.
Прогулянка.
З часу використання на весіллях найманих фото-відеоопраторів, традиційно після вінчання молодята йдуть на прогулянку. Для одних – це найцікавіша частина весілля, для інших – найвиснажливіша. Традиційно прогулянка з фотосесією найбільше до вподоби нареченій. Коли ж іще відчуєш себе в центрі уваги, а майже кожна дівчина мріє, щоб за нею стежив об’єктив фото- чи відеокамери. Традиційно гуляти молодята ходять у Стрийський парк, Шевченківський гай чи центр, хоча найвибагливіші та нешаблонні пари, знаходять у Львові і спокійніші місцини. Там, принаймні, в об’єктив фото- чи відеокамери потрапить одна молода, а не ще декілька на фоні зі своїми почтами. Пошуками таких місцин молодятам варто заздалегідь та обов’язково обумовити це з оператором та фотографом. Можливо, й вони вам щось порадять.
Нарешті вимучені, голодні, але щасливі молодята
добираються до автівок і весільний кортеж прямує до залу, де вже чекають
батьки, гості та накриті столи. До слова, не радимо брати на прогулянку гостей.
Участь в зйомках беруть молодята з дружбами та дружками. Всі решта будуть не
задіяні, а тільки затягатимуть час, шукаючи один одного в натовпі і довго
збираючись в автобусі перед від’їздом. Гостей варто відправити в зал, а групові
фото слід зробити ще біля РАЦСу чи церкви. Для того, щоб гості там не сумували,
варто подбати про легенький фуршетний стіл. Тим більше, що всі вони вже
зголодніли, тож канапка їм не завадить.
Якщо дозволяє час та погода, а також фотограф
погоджується працювати після початку застілля, на прогулянку можна поїхати
після першого танцю. Тоді гостям вже не до вас: вони ситі, ледь схмілілі і
танцюють польку. Ось тільки може образитися двоюрідна сестра троюрідного
батькового брата, яка проспала початок забави, прибігла привітати молодят, а їх
десь нема. Порада батькам: не телефонуйте зразу молодим і не псуйте їм настрою
– від цього вони раніше не приїдуть, а гості, що прибули із запізненням можуть
і почекати. Пасадіть краще їх за стіл та добре нагодуйте.
Відеооператор
Назарій ВАНЬ
+38 (097) 973 40 10
+38 (093) 655 24 90
Коментарі (17) Показати