Гаївки виникли в далекі, ще язичницькі часи. Не знати, у зв’язку з яким обрядом, але певно, що зі святом, – бо в будень молодь не мала часу бавитися, та й хто хотів перед людьми виглядати неробою! Знаємо тільки, що це було свято весняне – люди раділи приходу весни!
          Яке то було щастя – перебути люту зиму, з холодними довгими ночами, з пронизуючими до кісточок вітрами, з кусючим морозом та заметіллями, та дочекатися весни, зеленої трави в гаю та пахощів духмяних квітів у саду. Тоді і починались веселі ігри та співи.
          Я думаю кожен з вас розуміє, чому гаївки назвали саме цим словом, бо воно пішло від слова «гай», де саме вони  і проходять. У деяких місцевостях їх називають  “гагілками”, “ягілками”, “ягівками”, “галагівками”, а от на Наддніпрянщині, як правило, кажуть “веснянки”. (Під такою назвою в 1984 році у Києві вийшов щедро ілюстрований збірник, який упорядкувала Наталія Шумада). В. Гнатюк, одначе, у вступі до свого згаданого вище видання слушно писав: “Термін “веснянка” обіймає ширший цикл пісень, “гаївка” – вужчий. Веснянку співають в російській Україні цілу весну, гаївку в нас – лише на Великдень”.
          Отже, із прийняттям на Русі християнства язичницький обряд поклоніння весні поступово перейшов у традицію Великодних свят, котрі знаменують уже справді розквітлу весну.
          Впродовж кількох століть традиції святкування приходу весни все більше і більше набирали своєї величини, і зараз, стали досить популярними серед молоді.
          Кожного року, у Шевченківському Гаю проходить феєричнє святкування великодніх свят, з масою цікавих конкурсів, святкових  концертів та незабутньою атмосферою свята. В ці дні повітря просякнуте ароматом свіжої трави, солодкої вати, та де-не-де навіть солених горішків J
          Але родзинкою цих днів є гаївки, які починаються з самого ранку, і не завершуються доти, доки не прийде охоронець з входу і не скаже, що нікого вже не залишилось крім них, і гарно попросить піти. Але молодь це не зупиняє і вони переходять за межі Гаю на невелике футбольне поле і вже у сутінках продовжують свої ігри.
          Основними забавками є «слон», «моргалки», «коди» (серед молоді більш відомі як «згвалтування») та «ремінь».
          Найбільшої популярності серед студентів набула гра «згвалтування», у якій дівчата – цифри, а хлопці – літери. Перед грою дівчата окремо від хлопців, і навпаки, визначаються, хто буде якою цифрою, а хто якою літерою. Визначившись всі сідають у коло. Посередині кола сідає ведучий, який і розпочинає всю гру. Крикнувши, наприклад, Р-11, до ведучого має вибігти хлопець під літерою «Р» і дівчина під  цифрою «11». Якщо ведучим є хлопець, тоді хлопець під літерою «Р» має не дати дівчині під цифрою «11» поцілувати ведучого, а в свою чергу поцілувати її. Якщо ж ведучою є дівчина, тоді все робиться з точністю до навпаки. І наступним ведучим ведучим стає той, хто перший поцілує ту людину, яку потрібно.
          Звичайно, словами це не описати, але вигляд воно має ефектний. Обійми, катуляння по траві у спробі поцілувати потрібну тобі людину, одним словом не гра, а регбі!
          Гра у «слона» є більш фізично навантаженою і підходить для чоловічої аудиторії більше, ніж для нас, тендітних жінок, бо велика увага приділяється фізичним даним. В цій грі є дві команди, одна з них встає один за одним, обхопивши голову сусіда рукою і утворює своєрідну «гуcеницю». А інша команда по одному застрибує їм на спини і намагається стрибнути як найдалі. Коли всі учасники команди опиняться на «гусениці», то та, в свою чергу, починає йти. Програють ті, які першими опиниться на землі.
          Гра «моргалки» – хороша для тих, хто вміє гарно і непомітно підморгувати. Якщо в колі стоять хлопці, то дівчата вибирають для початку собі по хлопцю і присідають під ними. Обов’язково мають бути «вільні» хлопці, які будуть підморгувати дівчатам, та переманювати їх до себе. А ті, які вже «зайняті», мають помітити те, що хтось переманює їхню дівчину, та спробувати її втримати. Пізніше дівчата міняються місцями з хлопцями, і вже хлопці намагаються втекти до іншої. Ця гра допомагає зрозуміти, хто ж кому сподобався? J
          А от гра в «ременя» – з одного боку дуже болюча гра, бо рано чи пізно отримаєш ременем, звичайно не дуже сильно, але бувають і не дуже приємні ситуації, коли хлопці нерозраховують своєї сили і як дадуть...ух...боляче.
          Ось це і є основними забавками на Великодні свята. Все вище написане – цікаво прочитати, і не більше. Це треба зрозуміти! Треба відчути ту дружню та теплу сімейну атмосферу, яка панує протягом святкових днів.
А молодь, незважаючи на закінчення свят, продовжує і надалі збиратись літом в Гаю та влаштовувати гаївки зі своїми улюбленими іграми. І я вважаю, що найкраще закінчити відомою усім цитатою: «Краще один раз побачити, ніж мільйон разів почути!».

Анастасія ЧЕКІРДА