Історія виникнення саксофону бере свій початок у Франції в першій половині 19 ст. Саме тоді виникла ідея створити новий духовий інструмент, який би зміг об’єднати характерні особливості мідних та дерев’яних  інструментів. Загалом існують дві групи духових інструментів: мідні та дерев’яні, які відрізняються тембральною колористикою. Новий інструмент був покликаний об’єднати ці дві позиції в одну благозвучніу звукову палітру. В оркестрових партитурах саксофон так ї розміщений між дерев’яними та мідними духовими інструментами. Безумовно, саксофон не є дерев’яним духовим інструментом, але мідним його також не назвеш.

        Звичайно, в ті роки, наука про особливості акустики була слабо розвинена. Майстри, в більшості випадків, доходили до своїх відкриттів методом пошуків та помилок, або просто випадково.

        Та все ж таки у 1842 році бельгійський майстер Адольф Сакс створив новий інструмент. Назвали цей інструмент на честь його прізвища. Так народився саксофон . 17 травня 1846 року Адольф Сакс запатентував свій витвір. Викладаючи в Паризькій консерваторії він також став автором першої школи гри на цьому інструменті.

        На перших порах саксофон використовували тільки в духових оркестрах і тільки у Франції. Урочисті марші при зустрічах різних високо посадових персон, - такий перший скупий репертуар саксофона. Тоді ніхто й подумати не міг, що він стане провідником цілої музичної течії під назвою джаз.

        Використовувати саксофон в симфонічній музиці почали значно пізніше. Вперше його використав композитор Жорж Бізе в своєму симфонічному творі ”Арлезіанка”. Європі інструмент відкрили французькі композитори-імпресіоністи Клод Дебюссі і Моріс Равель. Треба визнати, що на початку ХХ століття саксофон в Європі був не дуже поширений. Ні в Італії, ні в Німеччині, ні в Англії він не прижився. Справжній грім вдарив тоді, коли саксофон по-новому відкрила Америка. От де зрозуміли всю перспективу майбутнього.

        Саме тоді, на початку ХХ століття, в Америці зароджувався джаз. Перепливши океан, саксофон на початку 30-их років рятував Америку від великої економічної депресії. В кожному штаті, перед кожним сеансом в кінотеатрі гралися легкі джазові композиції, де ведучу роль відігравав новий інструмент – саксофон.

        Тоді народилися біг-бенди Теді Льюїса і Бені Гутмана. Музичну культуру тогочасної Америки не можна уявити без Луї Армстронга і саксофоніста-віртуоза Чарлі Паркера. І не можна було уявити оркестр великого Дюка Елінгтона без саксофона.

        Окремо слід відзначити шлях розвитку саксофона в колишньому Радянському Союзі. Треба сказати, що в цій галузі ми не хотіли відставати від Америки. Та була у нас одна біда – це наша однопартійна ідеологія. На початку 30-их років відомий вислів сталінського ідеолога Данова був таким: „Сегодня он играет джаз, а завтра Родину продаст.” Цей вислів облетів весь колишній СРСР. Також всім відомий вислів Максима Горького: „Джаз – это музыка толстых”. Таким чином, слово „джаз” в Радянському Союзі офіційно було заборонено.

        Та, не зважаючи на ці заборони, народжувалися оркестри. Піонерами у цій справі були Олег Лундстем і Едді Рознер. Завдячуючі одній мудрій одеській голові слово «джазовий» замінили словосполученням «естрадно-симфонічний» оркестр. Так виник естрадно симфонічний оркестр Леоніда Утьосова. Хоча ніяким симфонізмом там і не пахло. Згадайте фільм «Веселые ребята». Справжній якісний хороший джаз, яким ми не уявляємо без саксофона. Треба сказати, що радянські композитори писали джазові композиції не гірші за американські. Королем цієї справи в колишньому СРСР був Ісаак Дунаєвський. Плідно в цій галузі працювали Уфасман, Хренніков, Блантер, Богословський, Саульський та інші.

        Продовжується розквіт інструменту і в Америці. З’являється біг-бенд Глена Міллера. В його музиці до кінофільму «Серенада сонячної долини» саксофон відіграє провідну роль .

        Незважаючи на те, що період кінця 50-их і початку 60-их років в історії СРСР називали періодом відлиги, саксофон почав здавати свої позиції. Продовжували лунати заклики що це буржуазний інструмент. В тій же буржуазній Америці почали більше звертатися до нової модної течії під назвою джаз-рок. З’являються такі команди як «Меццофорте», «Чикаго де саксофон» утримує лідируючі позиції. В Радянському Союзі цю течію підтримує команда «Арсенал» під керівництвом саксофоніста Олексія Козлова.

        В 70-их роках в Європі з’являється багато оркестрів з цікавими аранжуваннями відомих творів і різноманітним репертуаром. Так з’явилися оркестри під  керівництвом Каравеля, Джеймса Ласта, Поля Моріа. В усіх цих оркестрах на перших місцях стоїть саксофон.

        На даний час існує шість різновидностей сучасного саксофона, які відрізняються тембром, строєм, розмірами і формою: сопраніно, сопрано, альт, тенор, баритон і бас. Найпоширенішими з них є сопрано, альт, тенор і баритон. В наш час в Україні існує прекрасний квартет саксофоністів під керуванням Юрія Василевича. Цей квартет виконує різноманітну музику починаючи від епохи бароко до обробок сучасних українських пісень. Серед сучасних майстрів гри на саксофоні можна виділити Ігоря Бутмана. Один з небагатьох європейських виконавців, котрий на рівних з афроамериканцями виконує джаз. Серед сучасних українських виконавців вирізняється Ігор Рудий. Цей ведучий саксофоніст на студії прописує саксофонові партії всім відомим українським співакам і співачкам.

        Далі мова піде про найпоширеніший серед сімейства саксофонів – саксофон-альт. Він уособлює солюючий голос духовго, симфонічного, а особливо джазового оркестру. Діапазон, в порівнянні з іншими інструментами, не дуже великий, але його звукова і темброва палітра неповторна і багатогранна. Голос альтового саксофона схожий на людський голос, якому притаманні різні колористичні барви.

Саксофоніст
Олег Баланко
+38 (050) 508 91 46
+38 (032) 221 16 21