Анастасія Чекірда
* * *
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова.
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
* * *
Усіх квітів на світі
Та усіх можливих вигаданих слів
Забракло би, аби
Описати почуття до Мами...
Можливо, тому вона не так часто чує,
Як її люблять,
Як цінують і
Наскільки вдячні
За все, що вона діє і чим та ким є...
* * *
Мама-ніжна, добра, мила,
Як іще назвать Тебе?!
Це ж для мене Ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить,
Ляжу спати, ходиш нишком,
Щоб мене не розбудить.
Захворію, хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать,
Тож дозволь Тебе рідненька
За усе поцілувать.
* * *
Я Тебе вітаю, із великим святом.
Я Тобі бажаю, радості багато.
Хай сміється сонце, з голубого неба,
І троянда перша, зацвіте для Тебе.
Хай в житті твоєму, горя не буває,
На устах усмішка, маком розцвітає.
Хай для Тебе гарна, буде кожна днина,
Дорога матусю – будь завжди щаслива.
Ще Тобі бажаю, цвітіння розмаю,
Синього неба і все, що я маю.
Нехай Тебе любить, хто милий душі,
Цього я від серця бажаю Тобі!!!
* * *
В День Матері бажаю,
Краси, насолоди
І вічної вроди!
Від Бога – здоров’я,
Сил – від природи!
Тепла і натхнення,
Любові і сміху,
Від рідних і друзів –
Безмежної втіхи!
* * *
В цю урочисту,
Неповторну мить
Підношу Тобі
Ніжні квіти,
Ласкава доля
Хай Тебе благословить
На щасливі,
Многії літа!
* * *
Матусю,
Хай збудеться все, що Ти хочеш,
Хай збудеться все, що чекаєш,
Хай стежка проляже в трояндах,
Яку Ти в житті прокладаєш.
Матусю,
Хай буде удача у всьому,
Добробут хай буде у домі,
Багатство і радість, й наснага,
І шана людська і повага!
* * *
Спасибі, мамо, за чарівну посмішку,
За ніжний погляд Твій, за рук Твоїх тепло.
За те, що мені лиш з Тобою дуже затишно,
За те, що лиш з Тобою ясно...
Нема нічого сильного й прекрасного
Ніж та Твоя любов і доброта Твоя.
Для мене Ти – весь світ великий,
Такий, яким зробила його Ти!
Тому прийми уклін мій тихий,
Щоб не було більше журби!!!
* * *
Мама! Немає милішого слова –
Ти ж бо життя, і творіння, й основа,
Пензель, перо надихались Тобою,
Вічна Ти в пісні – з болем, любов’ю.
* * *
Мамо...це Ти подарувала
мені перший подих,
перший удар мого серця.
Лише Тобі завдячую
за недоспані ночі,
За любов Твою,
що не знає перешкод.
Мамо, я пам’ятаю завжди,
що немає ріднішої за Тебе
на землі!
Чекірда Анастасія
Коментарі (97) Показати