Івана Купала

  Один раз на рік, за народними повір’ями, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять, як вогонь. Кому вдасться розбудити квітку папороті, для того немає нічого неможливого: він знатиме, де є сховані скарби в землі, і діставатиме їх без усяких зусиль, як тільки він торкнеться рукою замка, вони йому відмикатимуться без ключа, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину, але роздобути квітку дуже важко, бо вона квітне всього лиш одну мить і пильно охороняється від людей чортами.

Івана Купала – це традиційне свято, яке відзначають в Україні, Росії, Білорусії в ніч на 7 липня. Історично цей день був днем сонцестояння.

Головними атрибутами свята є Купало й Марена.

Сам Купало – це був Бог літнього сонцестояння, покровитель шлюбу, кохання, подовження роду. Купало походить від слова «купа»з – поєднання статей, вступання у шлюб. Також купайлицею називається ритуальне вогнище цього свята.

Марена (Мара) – це богиня   темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб, смерті. За давньоукраїнською легендою Мара сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою по під пахвами і гукає імена людей – хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та пити їхню кров.

До цього свята молодь заздалегідь готувалась: робили опудала, плели з живих квітів вінки, збирали хмиз. Потім навколо опудал водили танки співаючи  ритуальні купальські пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Увечері або вже пізньої ночі дівчата о пуска ли на воду сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: що якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж, а якщо крутиться на місці з – доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то з тієї сторони й прийде наречений дівчини .

Часто хлопці намага лися зловити вінки дівчат. Обоє заздалегідь домовля лися про те, яким буде вінок. Кожна дівчина пле ла його так, щоб можна було впізнати: або вплітал а яскраву с трі чку, або велику квітку. Якщо хлопцю вда ється зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважа лося доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.

Із віруванням у чудодійну силу сонця, води та роси, пов ’ язаний звичай купатися у росі. Так, на Покутті жінки та дівчата до схід сонця волочили по луговій траві чист у скатертину , викручували зібрану вологу у відра і вмивалися – «черпали росу».

Крізь купальсь кий вогонь проганяли худобу – « щоб відьми не відбирали молоко та мор не чіплявся » , спалювали сорочки хворих дітей – « щоб разом з ними згоріла хвороба » .

За народним и легендами , на Івана Купала вся нечисть збиралася на Лисій горі в Києві. Вважалося, що оберігають від неї гілки ліщини, вільхи, калини, верби, смереки. Тому н ими прикрашали хату, город, поле.

А к упальськ і вогні горіли по всій Україні. Їх не гасили бо вони мали самі дотліти до кінця .

До поміченого завчасно куща папороті сміливець вирушає звечора. Розстеливши довкола росли ни освячену дванадцять разів скатертину (в якій освячувалася паска на Великодень ), він окреслює навколо себе коло стільки ж разів освяченим ножем, кропить його свяченою водою і тоді починає молитися. Чорти використовують всіляк і способ и , аби залякати сміливця: накидаються звірами, повзуть вужами, оголошують свистом, кидають камінням, гілками тощо. Тому, хто стереже цвіт папороті, радять не озиратися і не боятися нічого, тому що чорти мають силу тільк и до кола, окресленого освяченим ножем. О дванадцятій годині папороть розцвітає, і тієї ж миті квітка злітає на розстелену скатертину, яку треба швидко згорнути і сховати за пазуху, а ще краще – зробити розріз у шкірі лівої руки, заховати туди квітку і бігти, не озираючись на жахи. Страхіття, які супроводжують процедуру здобування квітки, бувають такі великі, що їх звичайно ніхто не витримує, і власником чудесного талісмана можна стати хіба що випадково, причому чорти, врешті решт, все ж умудряються відібрати його собі.

ГАДАННЯ на Івана Купала

СТРИБАННЯ ЧЕРЕЗ ВОГНИЩЕ: У ніч на Івана Купала розводиться велике вогнище з хмизу і соломи, молоді люди стрибають через вогонь з розгону, причому вважається, що стрибок вдалий, якщо полум'я не торкнеться того, що стрибає і не буде іскор, – означає вихід заміж або успіх.

УМОВИ ВОРОЖІННЯ: Всі ворожіння, а також зміна образу, тобто маскарад, в свій час засуджувалися церквою, і вважалися справою нечистою. Ось чому в народних звичаях час ворожінь обов'язково приурочувався до 12-ї години ночі. Найбільш вдалими днями ворожіння вважаються святки, ніч під новий рік, під хрещення, і влітку – день Івана Купали.

ПУСКАННЯ ВІНКА: На Івана Купала кинути в річку вінок з берези: якщо потоне – смерть, попливе – заміж вийти, до берега приб’є – незаміжньою бути.

Характерна прикмета Івана Купала – багаточисельні звичаї, пов’язані з рослинним світом. Трави і квіти, зібрані в Іванов день, кладуть під Іванову росу, висушують і зберігають їх, рахуючи їх більше цілющими, ніж зібрані в інший час. Ними лікують хворих, борються з нечистю, їх кидають в затоплену піч під час грози, щоб уберегти будинок від удару блискавки, вживають їх і для розпалювання кохання або ж навпаки.

В день Івана Купали дівчата плетуть вінки з трав: Братків, лопуха, богородицької  трави і ведмедячого вуха; увечері пускають ці вінки на воду, спостерігаючи, як і куди вони пливуть. Якщо вінок тоне, значить, суджений розлюбив і заміж за нього не вийти.

З дивних трав збираних в цей час, варто назвати «плакун-траву», особлива сила якої, на думку селян, поміщена в її корені, що має властивість проганяти злого духу; власник же кореня вселятиме до себе страх; «терлич-трава» вживається для причарування парубків дівчатами: вони носять її у себе за пазухою і засуджують: «Терліч, терліч, хлопців поклич!»

Травичка «зябліца» допомагає від дитячого крику і від безсоння; висушеними «розперстицем» присипають хворі місця на тілі – порізи, нариви, пухлини; «пастушу сумку» відвіку заготовлювали як хороший кровоспинний засіб при різних кровотечах; страждаючі ревматизмом збирали у великій кількості пекучу кропиву; для лікування ран, опіків запасалися заячою капустою; на випадок простуд, кашлю необхідно було мати удома матір-мачуху, материнку, багульник. На ніч Івана Купала треба зловити живу гадюку, затягнути крізь її очі білу нитку, і цією ниткою прошити якусь з носильних речей свого обранця. Міри сили цього способу гарантувати не можна. Але, якщо ви дійсно вирішили приворожувати в такий спосіб і, ризикуючи власним життям, ще і знущатиметеся над живою тварюкою, то це справжня ЛЮБОВ.

Чекірда Анастасія