Свято апостолів Петра і Павла

Повна церковна назва свята – С лавних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Учні Ісуса Христа. Згідно з євангельським переказом, апостол Петро був старшим братом апостола Андрія, до зустрічі з Христом мав ім'я Симон. Разом з братом вони заробляли на хліб, ловлячи рибу. Апостольське ім ’я Петро – з грецьк. «камінь», «скеля») – дав йому Христос, коли покликав слідувати за собою. Тому ап остол Петро за церковною традицією дійсно сприймається як той камінь, на якому була заснована Церква .

Ісус Христос наділив свого учня здатністю зцілювати людей, а також, коли це було потрібно, ловити стільки риби, скільки було потрібно . Петро першим зі всіх апостолів повірив у божественне призначення Ісуса Христа і був особливо відданий своєму Вчителеві. За це  він був удостоєний особливої близькості до Господа. Так, ап остол Петро разом з Яковом та Іоаном знаходився поруч у момент Преображення Господа на горі Фавор. Він бачив тяжкі душевні страждання Ісуса Христа у Ге тси манському саду і, захищаючи Вчителя, відсік рабу первосвященика вухо. Петро щиро вірив у свою безмежну відданість Христу. І коли Господь передрік зрадництво  своїх учнів, вигукнув : «Господи! чому я не можу йти за тобою тепер? Я душу свою покладу за Тебе» . На що Ісус відповів йому: «душу свою за мене покладеш? Істинно говорю тобі: не проспіває півень, як ти відречешся від мене тричі» . Ап остол Петро щиро розкаявся у своєму вчинку і одержав прощення від Христа. З цього часу Петро почав проповідувати від Вавілону до Риму. В день П'ятидесятниці він обернув до християнства спочатку п ’ ять тисяч чоловік, потім ще три. Ім ’ ям Ісуса він зцілював хворих та вбогих, воскрешав померлих. За свою діяльність апостол двічі був за проторений у в'язницю, і коли вже був приречений до смерті, ангел чудесним  способом врятував його. Останні роки життя він присвятив проповіді Євангелія на Сході та Заході, за що був приречений до мученицької смерті у Римі. Існує переказ, що римські християни просили Петра втекти, але Господь у чудесному видінні затримав його. Ап остол Петро був засуджений на роз п’яття і похований недалеко від тріумфального шляху у Римі. І досі у вічному місті знаходиться Мамертинська темниця, в якій, згідно з наказом імператора Нерона, були ув'язнені ап остоли Петро та Павло, які одночасно прийняли мученицьку смерть 29 червня 67 року. Їх розіп ’ яли униз головою. День їхньої страти і відзначає Церква як день Петра і Павла. За переказом, тут прийняла мученицьку смерть і дружина апостола Петра, яка була скрізь поруч з чоловіком. Образ ап остола Петра у християнській іконографії зображується у вигляді сивого старця з кучерявою головою, трохи лисою. Іноді зображують його з рибою у руках – натяк на його рибальство. Окремо пам ’ ять ап остола Петра Церква визначає 16/29 січня.

   Доля ап остола Павла теж була не простою. Спочатку, як відомо з Біблії, він носив єврейське ім ’ я Савл, і тільки після хрещення одержав ім ’ я Павло. Родом він був  з Тарсу. У той час це місто було відоме освіченістю  та начитаністю вільних мешканців, які до того ж користувалися правами римських громадян. Проте Савл знав ся і на ремеслі – робив намети. За походженням пін належав до роду Веніаміна, а за віросповіданням – до секти фарисеїв, які відзначалися особливою прихильністю до ретельного виконання усіх релігійних обрядів та звичаїв, що були заповідані їхніми  предками. Коли Ісус Христос почав свою проповідницьку діяльність, Савлу було не більше 25 рокі в . Наділений від природи великими здібностями, він відрізнявся навіть на фоні освічених фарисеїв та часто був у них ватажком. Коли почалися гоніння на християн, відзначився і в цьому. Особливо показовою у цьому відношенні  є історія з вбивством Стефана. Красномовний та мужній послідовник християн, Стефан був схоплений фарисеями та за підбуренням Савла, був побитий камінням до смерті. Як свідчив потім Павло, гоніння на християн, переслідування учнів Христа було головною справою його життя у цей  час. Він навіть одержав від іудейських первосвящеників повноваження вирушити у Дамаск для виявлення усіх послідовників вчення Христа і їхнього повного винищення. Але на шляху до Дамаска Господь освітив його таким яскравим світлом, що Савл осліпнув. Відчувши на собі велич Бога, з цього моменту в ін повірив в Ісуса Христа та став зовсім іншою людиною. Після прийняття хрещення Господь повернув йому зір, і всю сво ю енергію Павло спрямував тепер на захист ідей Христа. В ім ’ я Ісуса він здійснював чудеса, засновував церкви. Жодний з апостолів, як вважає Церква, не виголосив стільки промов, не залишив стільки послань, як ап остол Павло. І врешті-решт своєю мученицькою смертю в ім' ’ Господа він повністю довів свою відданість Ісусу Христу.

День пам'яті ап остолів Петра і Павла сприймався як велике свято, до якого готувалися заздалегідь: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, скрізь чисто прибирали. Вранці у цей день всі йшли до церкви, а повернувшись, розговлялися мандриками – спеціальними пампушками, які пеклися з пшеничного тіста, яєць та сиру. Сама назва печива виникла від того, що, мандруючи по шляхах, Петро з Павлом харчувалися «мандриками». Кажуть, що у цей день зозуля перестає кувати, тому що, за народним повір ’ ям, вона вкрала у Св ятого Петра одну мандрику, і за це Бог покарав її тим, що кожного року у цей час вона давиться мандрикою та перестає, кувати. Якщо ж зозуля кує після Петра – це віщує нещастя.

У деяких місцях день Петра вважався святом рибалок, тому що ап остол Петро усюди відомий як покровитель рибно ї промисл овості . Раніше рибалки молилися йому, усією громадою збирали на свічку, яку ставили у церкві до ікони Петра.

День Петра, що безпосередньо йшов за Івановим днем, сприймався разом з Купалом як єдиний літній святковий цикл, тому вони були настільки схожими, що нерідко і в піснях назва одного легко замінювалася іншим. Іноді і всі купальські пісні в Україні називалися «петрівочками». Так, заспів у пісні «мала нічка купалинка» легко вар ’ ювався з «мала нічка петрівочка». Також як і в купальську ніч, збирали трави, розводили вогнища.

Поширеним також було повір ’ я про гру сонця у цей день, яке, як і в Світле свято Воскресіння Христа, грає незвичайними кольорами, і вони переливаються, міня ю ться, як веселка.

У день Петра закінчується Петрів піст.

Образ Св ятого Петра часто використовується у народних легендах. Так, у одній з них розповідається, як  Петро з Богом людей парували .

Йшли якось під час жнив Св ятий Петро та Господь полем. В одному місці побачили вони дівчину, яка працювала, не підводячи голови, а в іншому місці побачили ледащицю, робота її стояла, а вона спала у затінку. В іншому місці вони знову побачили одного хлопця працьовитого, а іншого лінивого . От запропонував тоді Петро спарувати лінивого до лінивого, і працьовитих теж разом. Господь заперечив: тоді ліниві вмруть з голоду. Навпаки, треба ледацюгу спарувати з тим, хто любить працювати. Так в житті і буває часто, – розповідає легенда, – якщо один у подружжі працьовитий, то інший ледащо.

ЧЕКІРДА Анастасія