Яка ж наречена без приданого? Таких не буває. А найзручніше добро тримати у скрині. Так в Україні вважали віками.
Ще менше аніж століття  тому скриня була мірилом достатку родини, її соціального становища, а вміст скрині демонстрував яка ж господиня її власниця.
Придане дівчини складалося з двох частин. Першу – поле, гроші, худобу – забезпечував батько. А вже ту частину, яка називалася «скриня», дівчина збирала задовго до весілля сама. Туди клали рушники, вишиті сорочки, блузки, сувої домотканого полотна та інше. Саме за вмістом скрині робили висновки про працьовитість та талановитість нареченої. До приданого у скриню наречена вже після шлюбу клала весільну сукню, вінець і прикраси.
Але не лише за вмістом скрині робили висновки про статус нареченої. Важливе значення мав і зовнішній вигляд скрині. Саме сидячи на скрині молода їхала до свого нового дому:
             Везуть молоду! Везуть молоду!
            Яка ж бо у неї скриня?
            Бо скриня цікавше була на виду
            Аніж молода господиня.
На Яворівщині є унікальна різьбярська школа. Її традиції та секрети бережуть та розвивають у Художньому професійно-технічному училищі №14, яке стало осередком відродження народних ремесел, у тому числі і створення скринь.
    Яворівські скрині мають свій характер, свою поставу, свій гонор, конструктивну будову і декор. Саме ці скрині свого часу були  мірилом достатку сімї та становища у суспільстві: чим більша і красивіша скриня, тим заможніша родина.
Скрині робили трьох видів: «пулька», першого та другого карбу. Найменша скриня мала розміри 100*60*55 см, найбільша ж мала 125 см довжини, 70 см ширини і 65 см глибини. Всередині скрині обовязково мав бути невеличкий прискринок: у ньому зберігали гроші і коштовності.
Яворівські скрині виготовляють зі соснових або липових дощок. Адже соснова живиця відганяє міль. Липа ж виділяє фітонциди, вбивчі для мікроб.
У певні кольори малювали лише соснові скрині, липові ж просто розмальовують по природньому кольору дерева.
Справжні мистецькі вироби – автентичні розмальовані різьблені яворівські скрині, створені у Івано-франковому, колишньому Янові, у  Художньому професійно-технічному училищі № 14, органічно вписалися у  інтер’єри домівок багатьох знаних українців.
Іноді ми чомусь помилково вважаємо, що нині не в кожній оселі є місце для красивої добротної скрині, яка підкреслює  художній смак господарів дому.
Але ж без скрині нема господині… Якщо уважно розглянути своє помешкання, то завжди можна знайти у ньому місце для справжнього мистецького витвору – скрині з унікальною яворівською різьбою.
Скриня – це шикарний, унікальний подарунок від батьків молодій сім’ї. Адже у скрині не лише зберігають родинні цінності, у скрині через передачу її у спадок від покоління до покоління, зберігається і пам'ять роду, його гордість, його традиції.
Янівські майстри ніколи не створюють скриню просто так. Насамперед вони спілкуються з людиною, котра хоче її придбати, аби відчути її душу та потреби. А тоді вже беруться до створення скрині. Лише така скриня матиме душу, котра століттями зберігатиме родинне тепло та добро.